Лебедiють росами

Лебедіють росами
біди сумом зрошені,
лебедіє сльозами
білокрилий край,
матінко ріднесенька,
колискову лагідну
смутку необ"ємного
сину заспівай...
...Там біля віконечка,
ти садила сонечко,
сина синьоокого,
в колисковий рай,
гронечко калиночки
славної родиночки,
й рушника у лебедях
слала в подушках...
І долоню рідную
на чоло замріяне,
клала тихо " Во ім"я...",
й провела туди,
де війна не кликана,
де земля не орена,
де Отець за сонечком,
на зирці піде...
І зійде Спаситель наш,
з неба в поле битвочки,
і накриє славою,
Духом із небес,
Духом Святим пращурів,
що цю долю кращую,
здобували вірою,
щоби світ воскрес...
...Лебедіють росами,
біди  не запрошені,
по Вкраїні матінці
свіжі пагорбки -
хреститься матусенька
і до Бога тулиться,
синочка, Ріднесенький,
в небі захисти...
І застигла піснею,
піснею- калиною,
гронами не плідними,
де хрести- хрести...
Боже милосердний наш,
Боже, всюди є Твій Глаз,
матір україночку,
у сльозах прости...
Хрест несе тяжкий вона,
а кругом весна- весна...
та не бачить квіточок
лебединий зір...!
...впали лебединії,
роси на калині тій
і не скаже серденьку,
ти спинись, не тлій...
Бо синочок серденько,
не вернувся з поленька,
і летить лебідочка
та понад степів...!
...і кричить протяжную,
пісню над Вкраїною,
світе мій коханих мрій,
матінку сповий...
Бога світлу ласочку,
простели, мов Пасочку,
в головах матусенці,
хай вона поспить...
витре очі синії,
у степу над зливнями,
що потонув в слізоньках
де тропа лежить...
Стеляться туманами,
рани над курганами,
стала мати Вічністю,
понад світом зла...!
Лебедине серденько,
лебедині слізоньки...
сивими туманами,
де війна пройшла...