І ти ідеш, і я - іду.
Удвох йдемо у різні боки.
Я не сповільнюю ходу
у світ привабливо жорстокий -
бо ти ідеш, і я - іду.
І ти ідеш, і я - іду.
Іду безмовно і навшпиньки.
Калина пломінка в саду -
примерзлі спогади зі скриньки -
в них ти ідеш, і я - іду.
В них ти ідеш, і я - іду,
не піднімаючи обличчя.
Тінь на снігу - мою, бліду -
ховає сивогривий січень.
Не замовляй йому біду!
Не замовляй йому біду.
- Яка ковзька моя стежина! -
Ще ненароком упаду
і вщент роздряпаю коліна,
і далі, мабуть, не піду...
Куди йдемо?
© Copyright: Вера Свистун, 2018
Свидетельство о публикации №118012608484
Свидетельство о публикации №118012608484
Рецензии
Главные чувства рифмуют Поэты
Человичьего и жиночного пола:
От любви встает духовная основа
И высокой грудью дышит Слово.
Емельянов-Философов 11.03.2018 07:47 • Заявить о нарушении
Человичьего и жиночного пола:
От любви встает духовная основа
И высокой грудью дышит Слово.
Емельянов-Философов 11.03.2018 07:47 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.