Кульбаба Солнца... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2018/01/25/13143

Кульбаба* Солнца зимним утром
Лучами нежно мир ласкает,
Чтоб сгинули всех страхов стаи,
И ожило, что вечно, мудро…

Ведь все слова, что мёртвый улей,
Покинутый пчелиным роем.
От бед Планету чем укроем? –
Готово зло сразить нас пулей.

Отчаялись! И не Причастью –
Раздору присягнули, войнам.
О Ангел Ветра! Ты покой нам
Навей на радость и на счастье!

Воды же Ангел - нечисть смоет…
И Мать-Земля  в природы храмах,
Простив детей своих упрямых,
От Змия искусов отмолит.

О, Солнце! Сей  лучисты стрелы,
Чтоб злоба лютая сгорела!

*Кульбаба - одуванчик

Оригинал

     Кульбаба Сонця в небі січня
     Все сіє промені ласкаві,
     Щоб танули страхи лукаві
     Та відродилось мудре, вічне...

     Бо вже слова, як вулик мертвий,
     Покинутий бджолиним роєм...
     Наскрізне Зло... Брязчить лиш зброя -
     Планету нищить люд упертий!

     Зневірились! І не Причастю -
     Розбрату присягнули , війнам!
     О Ангел Вітру! Ти повій нам
     На радість, спокій і на щастя!

     Води ж Ангелик - нечисть змиє...
     І Матінка Земля спроквола
     Простить дітей своїх довкола,
     Спокушених підступним Змієм!

     О Сонце! Сій проміння-стріли,
     Щоб лють з ненавистю згоріли!

Аватар со странички Маргариты Метелецкой