Кохана, всi верби однаковi-плачуть i плачуть

Кохана, всі верби однакові – плачуть і плачуть.
І ти придивися: і з листячком плачуть, і без.
І довгі гілки все схиляються долу, неначе
соромляться верби вдивлятись у щастя небес.

Кохана, всі верби однакові... Всі... Всі... Мов сестри.
Подібні і рівні, хоч в кожної – доля своя.
І вітер усіх так звабливо однаково пестить.
І кожній шепоче однакове: "Мила моя...".

І: "Доле моя"... І наївнії верби так вірять,
бо вірити хочуть, а хто б не повірив, скажіть,
коли так шепочуть? Од вітру – мурашки по шкірі...
І хочеться вербам однаково – плакать і жить...


Рецензии
Все вербы, любимая, так одинаково плачут.
И ты присмотрись: ведь с листочками плачут и без.
И длинные ветки склоняются вниз, это значит
Стесняются вербы высокого счастья небес.

Нина Самогова   01.02.2018 11:07     Заявить о нарушении
Роскошнейшая

Миклош Форма   25.09.2022 11:19   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.