Кохана, всi верби однаковi-плачуть i плачуть
І ти придивися: і з листячком плачуть, і без.
І довгі гілки все схиляються долу, неначе
соромляться верби вдивлятись у щастя небес.
Кохана, всі верби однакові... Всі... Всі... Мов сестри.
Подібні і рівні, хоч в кожної – доля своя.
І вітер усіх так звабливо однаково пестить.
І кожній шепоче однакове: "Мила моя...".
І: "Доле моя"... І наївнії верби так вірять,
бо вірити хочуть, а хто б не повірив, скажіть,
коли так шепочуть? Од вітру – мурашки по шкірі...
І хочеться вербам однаково – плакать і жить...
Свидетельство о публикации №118012611856
И ты присмотрись: ведь с листочками плачут и без.
И длинные ветки склоняются вниз, это значит
Стесняются вербы высокого счастья небес.
Нина Самогова 01.02.2018 11:07 Заявить о нарушении