Звiдки взялися котики

Ciрий вовкулака в лiсi виє " Воу, воу..!"
На крихiтну мавку, що в ночi блукає..
Де зiронька свiтла? Де стежка знайома?
Вiдбiгла вiд схрону - розуму не має.

Лiхтарика запалити не змогла, не встигла,
Розгубилась дiвонька..В темрявi жахiття..!
Заломила з вiдчаю рученята бiлi
Над своєй голiвонькой..Зашарудiло листя,

На горi високiй гуркоче камiння..
Мавчине дитинча Свiтлозара кличе!
Десь домiвка зосталася в зеленiй долинi-
З переляку тупцює нишком на узбiччi.

Свiтляки на квiточках зачаїлися,
Пугач на ялинцi очисками блимнув,
Заухав, аж по лiсу вiдлуння розкотилося,
Погляд суворий на дитинку кинув,

Роздратовано крилами плескає,
Мовляв, полювати не заважай!
Сховалися мишi, а до свiтанку далеко..
Геть звiдси,дурепо! Швидше тiкай!

Ящiрка червона по стовбуру вжик-вжик,
Лiсовик у хащi купинАми шур-шур..
Допомоги кликнути - занiмiв язик..
Котяра смугастий на корчi мурр-мурр..

"А ходи-но, мавко, за мною швиденько,
 За хвоста тримайся, щоб бiгти встигати.
 Не хвилюйся даремно, красуня маленька,
 Виведу прямiсiнько до дому, до хати.

 Хай за це матуся твоя молочка налляє,
 Котику постелить ковдру пухнасту,
 А ім'я дасте - залишуся з вами,
 Бо набридло в самотi лiсами шастати."

Так почав кiт лiсовий з мавками жити.
Любили його, пестили, Мурчиком назвали.
А коли у нього з'явилися дiти,
Вони поступово до людей перебрались.

Живе вiдтепер i досi котяче плем'я
Одночасно серед мавок лiсових i людей.
Коли ваша киця несподiвано зникне -
Не турбуйтесь. Мавок провiдає i повернеться з гостей)