Краса Духа Святого

     Христова Церква нічого не знає про Святого Духа,
     окрім  -  що Він Бог. Дух Святий являється тут.


                Царю Небесному
                Духу Святому
                з любов’ю і благоговінням,
                бо Він розкриває таїни,
                присвячується

1

Птиці передають
орнітологам
як ви
живете?

Небо передає
птицям
птиці, як ви
живете?

Ти передаєш
в серце:
поете,
як ще
живеш ти?
Вільному
можна жити...

Є птиці
небо
люди
плавлять моє
серце
є кого,
Боже,
сльозою
омити
 
Хочеш омити?
все буде
жити!

2

Лиш багно
де вчеплю —
все трясеться
Глянь на небо
і вернись
сам до себе
у серце!

Техногенні
лоскотатимуть
націй гени
«Я у серці
повернися до
Мене»

Хто в офшорах —
дах поїхав й з ним
все це —
вип’ють море?
Повернися
до серця!

Поза серцем —
впалі
ще більш впалі!
Нема
світлої далі.
Повернися у серце —
й ідем
далі.
 
3

а в житі є
і поє —
дійств небесних
одне
житіє

чубчик —
з чубчиком жайвір
в серці — очі дитячі
і полюбить красу
коли ніхто тебе
не бачить...
сльози дитинства —
і врожай є

чи ти крізь сльози
плачеш
і не знаєш
весь світ
що світ великий! —
                надзвичайний...

що ти — це щиглик:
в сонці сяєш

згадаю я Її
й заплачу...
так полюбить — Красу
коли ніхто тебе
не бачить!!

поезії лиш серце
                засівають
поезій птиці —
лицям —
й лиш торкають...

і серце, що полюбим,
так встигає
і золото
і золото
в світ намиває!..

і  т е  торкає
або не торкає
всіх зачіпає
ти ж не зачіпаєш...
о Боже, серце
         не моє
а Боже серце знає...

птиці — поезія!
й поезія — є в птиці
є світло — є
ледь світло — в лицях

і чоловікові
дивилася — в обличчя
           Ліна*:
є всюди сонце?
слово  мигне —
мов накрива обличчя
тінню?

4

ми проходимо
сон цей
ми проходимо:
    сон це
ми з дружиною
як в серцях заспіваєм —
виходить
сонце!
аж під хмарами
і пташки
заспівають!

шуліка, сокіл, крук,
дрохва, глухець...
пролийте нам любов
насамкінець
бо в серці у дитячім
як не жив
ломець —
не житиме
й насамкінець!

ми родом всі
з дитинства —
й лиш в дитинство
як не поламані
вернемося в родинство

як не поламані! —
раніш літали
відблиски у
            птицях
родились —
відблиски — в обличчях?

а серце, що полюбим,
так встигає!..
і відблиски —
і золото
всім
намиває!..
 
згадаю я Її
й полишений в полях
заплачу
о, так любить Красу —
коли
ніхто
тебе
не бачить!

піщанії дороги
і небо
й серце Бога!!


о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає
і засіваєм
й виднокрай те знає
хліб нас раніш
               воскресне
переображенням у
Хліб
небесний!!


хай вітер чеше
море — хліба — чеше...
Отче,
перетвори весь хліб
в небесний

5

Як Дух для монаха! —
покинуть
всіх
змахом
 два серця
що люблять —
одна Небес Птаха!!!

куди ж тіні
щезають?
і в що їх складають??
в світ великої
ночі

І ти, любове,
в світло раю!
та й очі
що пророчі
відлітають!


Є внутрішня
диво-свобода
вглядатися
в зоряне небо
і доторки-перли
збігають до
серця
народу.

28.11.2017
* Ліна Костенко — надзвичайна поетка
 України і всього світу.