сон...
біля хреста
стою в лахмітті не сучаснім...
Малюю образ твій, вуста,
шепочу в ніч,
така нещасна…
Коханого ждала я днесь,
коханому стелила постіль,
А він був не зі мною,- десь.
І те було літ кілька поспіль.
Покину світ мирський, пока!
В монашество піду, на постриг.
Ні звуку...
Я ждала дзвінка…
Контрольний -
тиша -
влучний постріл.
Чернечий одяг – чорний креп-
неначе щит, шолом, короста…
Не сон неначе - темний склеп.
Так зиму зустрічала осінь.
Свидетельство о публикации №118012211193