Пiд плавний вальс

Під плавний вальс,
То ти не пам’ятаєш,
Чому? тобі я потім відповім,
Коли серед небес зірок дістанем,
Зорю оту, з якою щастя в дім.
Так довго й мало по землі ступали,
Так довго й мало… крок іще, лиш крок,
Коханий мій, тоді ми ще не знали,
Життя- урок, за ним- іще урок.
І діти ми, малесенькі краплинки,
Серед розкритих для сердець небес,
Леліточки, сіяючі іскринки,
Коли любов мов полум’я несеш.
А поруч – ніч, а поруч смерч та грози,
І виє той, хто звір а чи не звір,
А там, мій милий, де любов проносим,
Єдиний вірний, так затишно з ним.
І лине пісня, спів неізреченний,
Неізреченний  лине в чашу літ,
Що в чаші тій?
Чи той що звір скаженний,
Що в чаші тій? Що в чаші тій?
… Дрібнесенькі, мов зорі, яричата,
Комочки, що беззахисні бредуть,
По тих путях де Він  у п’ятку п’ятка,
І слуха, звідки вітри загудуть.
Гука, зове – дитино! Біди поруч!
Хучшіш сюди, під Ангела крило!
Геть звідти! Геть! Казав – дам знак, Я – поруч!
….та ті дороги біллю замело.
І пташечка  співає його пісню,
І дує вітер швидких перемін,
І знаєм від народження до тризни –
Що в цих дивах – Непереможний Він.
Під плавний вальс… то ти не пам’ятаєш,
А Він то знає, Той, що поруч тут,
Й слова Його під куполом витають,
І крила від врага у даль несуть.
Із сну мого по тій одній доріжці,
Де з роду в рід безмежная любов,
Мій Ангеле, пиши життя нам книжку,
А аркуш цей перевертаєм знов…