Вiтри дують, вiтри дують

Вітри дують, вітри дують,
а пси лають, а пси лають,
а їх біси, а їх біси,
обстилають, обстилають.
У нас сила! У нас сила!
Ті ричали, ті ричали,
в інших крила, в інших крила,
та згорали, та згорали.
У вас сила! У вас сила!
Пси молились їм, благали!
Вбийте дочку! Вбийте сина!
Хай в могилу! Хай в могилу!
Та згорали, та кипіли,
в своїм пеклі, тому жаху,
й чорні крила, чорні рила,
та не в птаха, та не в птаха.
Газом - газом і проказа
з древніх літ їх їла... їла...
що ще скажеш, сам біс ляже,
з псом в могилу, з псом в могилу.
А нам люди, а нам люди,
світла силу, світла силу,
а нам, люди, то, що буде,
як враг лютий та в могилу.
Ой плач світе, ой плач світе,
та покайся, та покайся,
тим служити, тим служити,
хто з могили шле нещастя.
 Ой мій світе, ой мій світе,
вбитий син... убита дочка...
у нас світе, у нас світе,
вікова від зла сорочка.
Замарати та скидати
цюю кріпость, цюю силу,
не потрібно бо вже видно,
ось могила... там могила...
Не дістанеш! Не дістанеш!
Пес невірний цю билинку,
не пожовкла і не тане,
бо до вічності кровинка...
Вітри дують, вітри дують,
а пси лають, а пси лають,
чорні леви, злі тигриці
погибають, погибають...