Моя Молдова

А у Молдові  тихі вечори,
Такі приємні,і такі солодкі,
Бо пахощами манять нас сади,
Де розпростерлися пшениці сотки.

Все загорілось барвами життя,
Ясними веселковими піснями,
Пташиний спів манить, вібрують гами,
І вабить мрій нектар оцих сповна.

Тут дорога й рідненька та стежина,
Що завела нас в лабіринт буття.
Чи темна ніч, чи вже ясніє днина-
Спішіть набратися родинного тепла.

Бо тільки в нас найкращії світанки,
Бо тільки тут пульсивно б’ є життя,
І напуває росами світанки
Вся чудодійна сила майбуття.

І як приємно тихо прокидатись,
І розуміти те, що я живу…
І як оцій красі тут не віддатись
Й причарувати доленьку свою.

А у Молдові ночі калинові…
Я в них гойдаю спокій у душі.
І повертаюсь нишком сюди знову,
Щоб спорядити тут думки свої

І про батьків своїх,що нас зростили,
І про дітей,які знайшли свій шлях,
І про батьківський дім,котрий нам милий,
Ну і про пил,який в душі потах.

А новий день приносить сподівання-
Надію на блаженну мить…
То дай вам Бог отут знайти пізнання,
В добрі,надії і у щасті жить!..