Водохрещенськi морози

  Пливе  у  сірій  безвісті  нудьга,
  пливе  безнадія  і  стиха  хлипає
  сум.  Плачуть  голі  дерева,  плачуть
  солом’яні  стріхи,  умивається  сльозами
  убога  земля  і  не  знає  коли  усміхнеться.
    Михайло  Коцюбинський. «Fata  morgana»*
 
Шибок  не  видно  від  снігів,
Вода  у  хаті  замерзала,
Вітер  у  комині  звірів,
Черінь  холодна  прилипала.

Тілами  грілись  на  печі,
Ковдрою  повністю  вкривались,
Куди  не  кинеш  -  над  усім
Страшенна  бідність  лютувала.

Щоб  протопити  хоч  сміттям,
Зварити  борщ  чи  бараболю,
Вдова,  ризикуючи  життям,
Вночі  солому  крала  в  полі.

Не  украдеш,  не  проживеш –
В  колгоспі  даром  працювали,
Податки  з  дому  ще  несеш -
Все  цій  державі  було  мало.

На  плечах  вдів  і  їх  сиріт
З  руїн  країну  відновили
Після  війни  -  пішли  у  світ
Та  все  ж  по – людському  не  жили.

Воду  в  ставку  там  хтось  хрестив,
В  відрі  крижина  в  своїй  хаті,
Щоб  ти  так  мав  і  щоб  так  жив,
Хто  хоче  нас  назад  вертати…

Хоч  і  державу  свою  маєм,
Все  ще  по  -  старому  крадЕм,
Бо  нам  не  платять,  оббирають,
То  ж  виживаєм,  не  живем.

В  Дніпро  стрибають  бугаї,
Попи  з  кропилами  метляють,
У  місті,  в  селищі,  в  селі
Знов  бідність  клята  процвітає

Де  ж  та  правда  в  своїй  хаті?
Де   сила  і  воля?
Коли  ж  станем  панувати
У  сторонці  свОїй?

На  коліна  не  упали,
Отже,  є  надія,
Хоч  ні  разу  не  обрали
Ми  свого  Месію.

Україна  починається  з  тебе,
Нудьга  чи  безнадія,
Не  уповай  лише  на  небо,
А  здійснюй  свою  мрію.

Воду  і   дітей  хрестіть
Від  лоба  на  груди,
Не  виживайте,  а  живіть
Як  в  світах  кращих  люди!
     19.01. 2018р., Київ
*На  початку  20  та  21  століть  Україна  пройшла
через  страшні  експерименти  відчуження,
обезземелення  і  виселення  з  рідної  землі.
За  прогнозами  ООН  з  52млн. українців
в  1991р  в  ній  залишиться  у  2050р біля  35млн.
(в  межах  1991р). І  цей  прогноз  справджується, 
якщо  не  трапиться  чудо...