Ледь чутно пролітає по домівках вітер,
Не наважується у повну силу розійтись,
І ходить собі навшпиньках, тихо,
Обережно, щоб Зимоньку не збудить.
Ліниво сунуть сірі хмари,
Повільно ковзають зі зграєю птахів,
За ними дощик непомітний краплить,
Тільки тихіше, бо Зима вже спить.
Потаяли сніги, зійшла обгортка льоду,
Кожна рослинка очікувала цю бажану свободу.
Але чого так сумно? Чого не вистачає?
Змарніле сонечко чомусь неохоче визирає,
Ховайся вже скоріш, не ризикуй!
Зима солодко спить, не треба, не турбуй.
Зимнее спокойствие. на украинском
© Copyright: Заря Кельтская, 2018
Свидетельство о публикации №118012000550
Свидетельство о публикации №118012000550
Рецензии