Родинне вогнище

Злітаймося до рідного гнізда
Бо тут чекає нас уся родина.
Чи день,чи ніч,чи не погожа днина-
Спішіть набратися родинного тепла.

Бо скільки милості і щастя у людини,
Коли чекають радісні батьки…
Вимолюють вони для вас щоднини
Здоров 'я в Бога,світла в самоти.

І почуття сильнішого немає,
Коли обіймуть стомлені батьки.
Їх сльози із очей роки змивають-
Це пам 'ятайте,доньки і сини.

Бо лиш тоді багата вся родина,
Де за столом луна дитячий сміх,
Де сльози радості блищать невпинно,
Коли йдете навідувати їх.

Злітайтеся до рідного гнізда
На Трійцю,на Великдень і на свята,
Бо вже тоді у вас сім я багата!..
І годі…Більше радості нема.

Не забувайте,діти,про батьків,
Про материну посмішку ласкаву,
Коли у колі друзів,як бувало,
Ніяковіла дякувать усім.

За щирі побажання,за здоров' я…
За теплу ласку,за веселий сміх,
Життя краплинку,і за море втіх,
Де ллється змін гаряче краснослов 'я.

А матінка старіє на подвір' ї,
Довгоочікуваних жде гостей.
І як ведмедиця в Великому сузір 'ї
Чека від діток радісних вістей

Злітайтеся до рідного гнізда,
Поки ще є до кого прилітати.
Кажіть все те,що хочеться казати
Батькам у вічі,а не в небеса.

Моліться за їх стомленії кроки,
За тихе шаркання в вечірній самоті,
Бо все не вічне…І останні роки
Вони ступають по оцій землі.

Допоки вас чекатимуть у гості,
до тоді вогник в серці мерехтить.
Не майте до них гордості і злості,
Любіть,кажіть,бо старість не спинить.

Не дай вам Бог побачити хатинку
Закриту щільно-щільно на замки,
І запізнитись…й плакать безупинно,
І тяжкий хрест без усталі нести.

Злітаймося до рідного гнізда!
Як гімн ви пронесіть цей вірш у серці.
Відкрийте,мов джерельце,в душу дверці,
І вічно пам' ятайте ці слова.