А літечко прийшло до мене в гості,
Таке червонощоке дитинча.
Принесло полуниці у підносі-
Воно прийшло до мене недарма.
Дитиною підстрибувало вдома,
Сміялося мені-і хоч-не-хоч
Нічого не зосталось від утоми-
Воно собі сміється і регоче.
Душа моя впустила теплий промінь,
Теплом моє серденько зігріва…
Мене так звеселяє його гомін,
Що кращого й погоді вже нема.
Так хочеться нам жити і любити,
Коли душа танцює і співа!
Тоді будеш добро лише творити-
Така у світі місія твоя.
Он сонечко зайшло уже за обрій,
Лягло спочити стомлене таке.
Осівся у душі грайливий спокій,
І все негадане й нежданнеє мине.
І миттю закружляло в хороводі
То літо у сплетінні із дощем.
Танцюй,душа,бо сум тепер не в моді!
Ми розженем той сум! Розтопчем вщент.
Це літо перенесло мене в казку.
Дало надію в радість майбуття.
Насамперед випрошую я ласку
Вдихнуть надію щастя і тепла.
Червонощоке дитинча
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012004045
Свидетельство о публикации №118012004045
Рецензии