Карета ночі від'їжджає тихо,
Остання зірка згасла назавжди.
А ранній промінь відганяє лихо,
І кличе сонце світлеє сюди.
Журба втекла,тільки почула,
Що сонце радість тут забуло,
Перед очима промайнуло,
І дещо все -таки збагнуло.
Ну здрастуй-здрастуй новий день!
Приніс ти радісних пісень..
Ти відігнав тут смутку гомін,
І розчинив весняну повінь.
Не дай цій ночі оселитись
Хазяйкою в моїй душі…
Не дай росинкою розмитись
На травах у гіркій пітьмі.
Не дай заволодіти світлом,
Не дай сховатись в тишині.
Бо тої радості нізвідки
Тепер узятися мені.
Вдивляюсь в темряву байдуже,
Ступаю мовчки в лабіринт,
Так боязко мені тут. Дуже.
І гірко давить тяжкий винт.
Я йду,а виходу не бачу,
Блукаю мовчки у пітьмі.
Ні-ні,я більше не заплачу,-
Отак я стверджую собі.
Он світло там в кінці тунелю,
Не йду,а птахою лечу…
В надії очі закриваю…
Тремчу…тремчу. Але іду.
Новий день
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012003995
Свидетельство о публикации №118012003995
Рецензии