Мій настрій побратався із дощем.
Чому так сталось-я не знаю.
Тільки розбив усмішку вщент,
Хочу ридати-та вагаюсь.
Чому ж на серці знов безодня?
Чому душа вже не співа?
Розбиті мрії вщент сьогодні.
Чи я не та уже?..Не та.
Цей біль немов з мене регоче,
Цей страх скував мене одну.
І знає він,що не захочу
Я волю розбудить свою.
Де ти,мій Ангел-Охоронцю?
Невже приспали тебе сни?
Чому ти не радієш сонцю?
Чи задурманили вони…
Встань! Забери мене з безодні…
Так жити хочу!Я молю…
Сама не справлюсь з лютим болем,
Взайми себе я віддаю.
Ти пронеси мене над світом,
Мою ти долю покажи.
Нехай розправить свої віти,
І в мої забереться сни..
Тоді я буду далі жити,
Несучи небо у руках…
Буду любити і творити
Добро. І вже не тільки в снах.
До Янгола- Охоронця
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012003588
Свидетельство о публикации №118012003588
Рецензии