Відганяйте заздрість ту від себе,
Не годуйте її в попихах,
Бо пиха здійметься аж до неба,
То вже буде важко її тримать.
Якщо заздрість в серці оселилась
То пропаща втрачена душа.
Ні,вона нітрохи не змінилась,
Бо вона була уже черства.
Хай вас не картає те сумління,
Що у когось кращий є талант.
Володіє хтось безмежним вмінням
Дарувати радість у віршах.
Хтось співає,мов пташина в гаї,
Розсипа кришталь у далині,
І таланту кращого немає
Порадіть за нього в самоті.
Вишиває хтось,а хтось малює,
Цим добро він сіє навкруги,
Заздрість ж та ніколи не сумує,
Бо повита вона щільно в сни.
Пропаща душа
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012003535
Свидетельство о публикации №118012003535
Рецензии