Он сонце вже зайшло за обрій,
І небо ніч заволокла.
Зійшли на небі ясні зорі,
А де вона,моя зоря?
Вона найкраща у сузір' ї,
І гарно світить у пітьмі,
Люблю стояти на подвір' ї,
І посміхатися зорі.
Якось легенду я почула,
Що люди ті,що за життя
Ніколи злого не робили
І не цуралися добра
Всевишнім послані на небо,
Щоб ясно зіркою сіять.
Виходить- зорі,то все душі
Яскраво й гарно миготять.
Роби добро,його не бійся,
Як не боялися і ті,
Хто світить гарно у пітьмі,
І усміхається тобі.
І знову ясний день минає,
І ніч нас накрива крилом…
Та тільки ясний місяць знає,
Хто знову бореться зі злом.
Хто ти,яскрава незнайомко,
Що так припала до душі?
Одне я знаю,ясна зірко,
Що я робитиму в житті.
Легенда про добро
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118011908416
Свидетельство о публикации №118011908416
Рецензии