Де ви,усі мої літа?
Коли посміли промайнути?
Де молодість та золота…
Коли її можна вернути?
Спитала тихо небеса:
«Куди літа оті звернули?»
Та вони також не збагнули
На мої зречені слова.
Спитала тоді солов' я:
«Де забарилися літа?»
Він проспівав ту колискову,
Він нагадав дитинство знову.
Я знаю-вони поспішали,
Але нічого не забрали.
Лишили щастя від утоми,
Веселий сміх,дитячий гомін.
Бо дітки наші підросли,
І в косах квіти зацвіли…
Покинули батьківський дім,
Нелегко також буде їм.
Онуків нам подарували,
Вони дорослими вже стали…
Отак літа несуть життя
На крилах,небесах,у снах.
І знову ніч зміняє день,
Літа щасливі від пісень,
І бумерангом повертають
Літа в дитинство вже дітей.
Де ви, роки?
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118011908290
Свидетельство о публикации №118011908290
Рецензии