Вона ступала по землі
Надійно якось,тихо й ніжно.
І сльози лились звідусіль,
Здавалось,так і буде вічно.
І промені в її очах
Іскрились маревом осіннім.
Боюсь,щоб пил той не потах
Бездушшям темним й безнадійним.
Бо вже сильнішої нема
Любові,що живе в серцях,
Вона існує,та дарма
Ховаєш усмішку в вустах.
Вдихни повітря повні груди
І озирнися навкруги-
Якщо живеш-кохання буде!
Ти тільки вір у це завжди.
Любов
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118011908250
Свидетельство о публикации №118011908250
Рецензии