Не смійте ображати матерів,
Підвищувать не треба на них голос.
Вони змовчать на вашу низку слів,
І знову знайдуть в себе сивий волос.
Бо мама стерпить всі ваші образи,
Лише усмішка мовчки із лиця зійде…
Сльозу непрохану змахне,і зразу
Замешкає невпинно і піде.
Якби ви знали,як образи ллються
Гадюкою у маминих серцях.
А сльози тихо у душі тій ллються.
Бо не покаже їх у попихах.
Ви думаєте,що вона черства,
Й не розуміє ваших забаганок?
Не дозволя ходити допізна,
Чекає, знов виходячи на ганок.
А мати мовчки ходить біля хати,
І молить Бога за своїх дітей.
Бо хоче добру долю їм всім дати,
І дати своїх діток до людей.
Матерям
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118011908154
Свидетельство о публикации №118011908154
Рецензии