Життя клубок
Сідаю тихо у куток,
І згадую життєву книжку,
Розпутую її клубок.
І знову я така маленька,
В кімнату сонце загляда,
І щастя зігріва серденько-
Тут мати пісеньку співа.
Та колискова і донині
Дзвенить сопілкою в душі,
Слова незвичні, старовинні,
Якісь стривожені,сумні.
Мене гойдає у колисці,
А очі дивляться у даль…
І як калина у намисті
Видзвонює душі кришталь.
Відкрити очі я не в змозі,
Бо все пропаде загалом.
А мати стала на порозі
І гріє нас своїм теплом.
І розтворилась у повітрі
На дрібні крихти майбуття…
Вона в промінні,і у вітрі,
Хто думав,що її нема?
Бо горлицею прилітає,
То ластівкою,журавлем,
Мене промінням зігріває,
Пташиним золотим ключем.
Її любов живе у серці,
В думках,в усмішці,у вустах,
Її тепло я п' ю з джерельця
І випромінюю в піснях.
А мати жде на перехресті,
Вдивляється у кожну мить…
Навідуйте,приходьте в гості,
Любіть! І їй про це кажіть.
Свидетельство о публикации №118011908108