Мамо,люба,я молю-пробач,
Що так довго я не приїжджала,
Моя рідна,я не забувала,
Кожну ніч я чула тихий плач.
Відчуваю я твою підтримку,
Твої очі бачила вві сні,
Чи то влітку,чи весною,взимку
Хочеться подякувати тобі.
А не була рік я уже в тебе,
Все моя недуга не пуска…
Я твої слова шукаю в себе,
І твою усмішку відчува.
А думками я завжди з тобою,
Рідная, коханая моя,
Я би поріднилася з грозою,
Лиш би повернулася вона.
Я приїду,мила,ось побачиш,
На коліна впаду,і тоді
На могилі помолюсь,заплачу,
Може стане легше там мені.
Твою мрію я ношу з собою,
Твою душу серцем відчува,
Тільки знай,що ти завжди зі мною:
І усмішка,і твої слова.
Пробач
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118011908045
Свидетельство о публикации №118011908045
Рецензии