Свiтанкове. СПIВ СИХ СЛIВ!

Перепублікація з "відлученої" попередньої сторінки, з тих відгуків останній "Чудовий вірш! Дякую за хороший, світлий настрій Твору" Наталия Старченко 27.12.2014


світає, і душа спускається на обрій...
чатує і пасе мене, свій досі дикий степ...
мене, й моїх бажань і вибриків телячих — рій:
вона що мати, що бджола; а я їй гіркий мед...

душа мене збира: по крапельці, по атому...
зо свого квіту і натхнень, їх попелу, чи сліз...
вона збирає, то не я! — бо все гублЮ лиш, а тому
й зістарююсь нікчемно так, — немов для цього ріс...

світає... кожен раз — прапервісним тим світлом...
висповіданням снів, заповіданням дій...
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!


Почути спів — сюди, адресу ж набирати суцільною:  http://www.stihi.in.ua/   list.php?author=49044&poem=2872
Додана вартість перепублікації: смерть й "братерським" окупантам; а паханам хана і там.