Стверджуючий малюночок:
що за час, в котрім життя немає…
навіть світло, так і не спожито!
або й люд, чия душа волає…
бо їй темно; бо її за(к)рито!
власні грати, власними руками…
та кайдани: а дроти й колючі!!
все з життя вже вижили ми з вами…
ще й ввижаємо себе: везучі!!
кажемося благо: добрі, й люди…
а Подобу — вкрали… чи й продали!!!
то кому пішло Те, хоч впізнали???
самовисуванці ж… ув іуди…
Риторично запитальний:
а маєш свій камінь, наріжний?
[не в пазусі, ні, — зовсім інший!]
ба, носиш під серцем пульс ніжний?
[бо злий, він тобі й собі — гірший!]
небесна в надіях є частка?
[земную ж — ніяк не обробиш!]
ця хатка твоя, скраю, — пастка?
[й сам пустку довкола розводиш!]
хоч маєш, до серця, ще й душу?
[пісную серЕдину сала!]
котрогось, — чи в Людяність зрушу?
[і БУТИ ЛЮДИНОЮ — МАЛО!]
Не зобидити би кого - хай самокритично
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2018
Свидетельство о публикации №118011804805
Свидетельство о публикации №118011804805
Рецензии