Горить лучина

...Горить лучина, та не опалить,
та не опалить широких крил,
до Бога Сонця в Святу Долину
з життя земного ступає Син...
Горить лучина і біль взиває!
Отямся, кате! І зупинись!
Нехай же пекло тебе не взнає,
та кат пекельним вогнем обмивсь...
І кат у люті бере лучину!
Потухни, чуєш? І не пали!
Та час нестримний біжить безпинно,
сльоза пекуча, молись... моли!
Біжать рікою нестримні сльози,
та ім лучину не затушить!
Отець страдає та ката просить
душі своєі не загубить.
Не чує деспот, шукає злато,
та всім багатством там монастир,
не вірить лютий - і кров по кату
з ран незчисленних, бо кат помер.
Й рука мертв"яцька вірьовку виє,
й мертв"яцькі губи шепочуть - шлем,
й монаха душу Господь зігріє,
і прийме в Сяйво Єрусалим.
І не опалить Високим Світлом!
Бо Сам Він Світлом небесним став!
І в бідах лютих душі зрадіти,
де Отець Святий дитя обняв.
...Горить лучина... В сльозах дитина...
О Отче любий наш Адріан,
земная рана Твоя боліла,
серед народних і моіх ран.
Бо то насилля не зрозуміти,
і це де в ранах тепер Донецьк,
бісовським війнам в аду кипіти,
кривавим златам не буть сред нас.
Криваве... руки криваві так - же,
не буде, Отче, цей істукан!
Над світом править де зло пророчить
нам довгі війни, Ти - поряд став...
Де мироносцем ступає правда,
де честь во Світло на Твій Поріг,
де совість, Отче, з сьогодні в завтра,
в поклоні скорбі до Твоіх Ніг...
Святому Преподобномученіку Адріану присвячується
в сльозах молитви