Лина Костенко. Хочется чуда...

оригинал:

Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір'я - ворони -
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.

Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.

Перевод Ладомира Михайлова

Хочется чуда, немного вина.
Серостью дней пролетают перроны.
Чёрный букет предвечерья - вороны -
городу дарит их даль лишь одна.
Век отработала свой я сполна.
Век отработала , в общем, до точки.
А дни осыпаются, как лепесточки.
Хочется чуда, немного вина.

Долго ль мне цепи в неволе винить.
Где ж вы, златые мои пасторали?
Лето летает и осень звенит.
Снова отчаянье крутит спирали.
Эхо услышу ль от слова когда?
Вновь ты  по кругу пошла, Украина.
Путь в неизвестность, пути в никуда?!
Смесью гремучей - вино и невинность.