Не спиться щось, я знов на самоті...
Між нами пролягають довгі дюни,
Але моя душа з твоєю кожну мить
Перекликається, немов гітарні струни.
Дивлюсь в вікно, а там гуляє ніч,
В кватирку місяць зазира зухвало...
Лягає наче пух на землю сніг
І неньку кутає в пухнасте покривало.
А рано-вранці мелодійний дзвоник
З'єднає втішно наші голоси,
І білий сніг, що сріблом пав на скроні,
Додасть стосункам злагоди й краси
На самотi
© Copyright: Наталья Колопенюк, 2018
Свидетельство о публикации №118011609785
Свидетельство о публикации №118011609785
Рецензии