Була весна у серці, тепер осінь.
Невдовзі вже насунеться зима.
А я стою на перехресті досі.
Чекаю змін. Та, певно, що дарма...
Повз мене плине час, минають роки.
Крізь мене, мов крізь сито, йде життя.
Та не збагну її таємний досвід.
Минулому немає вороття...
Я повернусь! Я все одно проллюся
Дощем. Або веселкою прийду.
Z nskmrb про одно тепер молюся,-
Щоб час цей нелегкий для нас минув.
Щоб бруд осів і стало все прозоро,
Щоб стало все і на свої місця.
Та доля не будується наскоро.
А лихо йти не хоче в небуття...
А поки осінь за вікном і в серці,
І листопад,- не за вікном, в душі.
Й думки такі дитячі та уперті,
Що диво станеться не в казці, а в житті.
Була весна у серцi...
© Copyright: Ирина Дзюкевич, 2018
Свидетельство о публикации №118011609733
Свидетельство о публикации №118011609733
Рецензии