Мара Белчева
Стареньку нашу згадую хатину,
жива в моїй душі дитинства мить:
я у куточку до бабусі лину, –
вогонь у пічці радісно тріщить,
а я дивлюсь на вогники веселі,
як головня пала від головні...
Оце вогнище й батьківську оселю
ні з чим в житті не зміряти мені!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
За къщицата тамо край реката
бленувам, за детинските нощи;
старицата и аз до нея в къта, –
в огнището отпреде ни пращи
и буйно лумнал огън се разгаря;
главня подава огън на главня...
Огнището и къщицата стара,
ах, с никои не мога да сравня!
Мара Белчева. Стареньку нашу згадую хатину...
© Copyright: Любовь Цай, 2018
Свидетельство о публикации №118011600535
Свидетельство о публикации №118011600535
Рецензии