Червона зоря опустилась на землю,
й вплітала троянди червоні в віночок,
його до серденька безсмертна приклала,
і слалась по степу де плакав синочок.
Він плакав... ридав... його сльози по ненці,
від згарищ і взривів земельці святій,
червона зоря і трояндове серце
припали до сина в полоні сирім.
Іди, милий сину, іди не спинися,
там в небі чекає на тебе життя,
трояндо червона, на мить обернися
багряним покровом нехай син зліта.
І крила червоні своі дарувала,
й не плакала кров молода, так було!
І сльози просохли й зоря цілувала
уста побілівші синочку й чоло.
Летів... він летів і ніхто на заваді
не став в тім безсмертнім польоті душі,
зорі тут сред степу навік чатувати,
й над прахом синочка горіти свічі...
Й гукає й зове негасима в тривозі:
ой люди, ой люди, дітей бережіть!
Нехай же на іхній квітучій дорозі
вінок поминальний в сльозах не лежить...
Червона зоря
© Copyright: Ангелина Длинка, 2018
Свидетельство о публикации №118011603474
Свидетельство о публикации №118011603474
Рецензии
Душа писала... сумно, сильно, щиро...
Небесні покої загиблим... Благодаті нас усім.
Нехай квітне Рідна Земля, Миру і Добра, Люба Ангелиночко.
Ольга Липа 30.01.2018 15:10 • Заявить о нарушении
Небесні покої загиблим... Благодаті нас усім.
Нехай квітне Рідна Земля, Миру і Добра, Люба Ангелиночко.
Ольга Липа 30.01.2018 15:10 • Заявить о нарушении
Сум... Приєднуюся до твоїх побажань, без цього життя не буде
Дякую за щирий відгук
Ангелина Длинка 30.01.2018 15:36 Заявить о нарушении
Дякую за щирий відгук
Ангелина Длинка 30.01.2018 15:36 Заявить о нарушении