Слово молитви

Війнами ранені діти,
вимолим іх у життя,
жовч в рани ім не налити,
уксусом не на уста...
Кат це робив, коли в муці,
пити Господь попросив,
катом не станем, в пекучі
рани не сипати сіль.
Війнами ранені діти,
хто інвалід й не встає,
чим дні батьків іх одіті?
В вкрадене чи у своє?
....Там, впереді, хресні муки,
і одежини святі
з Господа ворони - круки,
зняли, бо ім - багатіть...
Війнами ранені діти,
і ім сорочки з небес,
Бог простягнув, щоб одіти,
враг не дає, той що біс.
...Там на Голгофі безсильний,
в ранах Господь предстояв,
і біснувався насильник,
гвозді во злі забивав...
Війнами ранені діти,
горе! , а поряд нема
того, кому ізлічити,
яма... і темінь одна...
Чом? Чом це лихо, о люди!
Чом нема в Церкві імен?
тих, кому б довго ще жити,
хто забив грізний цей клин?
Хто забивав в пам"ять гвозді?
Хто душі іхні вбива?
Чом у землі гниють кості?
Плач там, де рана жива...
Став Бог у славі над світом,
світе! Дітей полікуй!
Досить вже війнам служити,
роки воєнні рахуй!
Ті, хто помер, й не до Бога,
іхні доріжки лягли,
в очі вам дивляться строго,
тим, що скалічили іх.
Винні! Й війна перед небом,
ще є живі серед нас,
ті, хто не ість небес хліба,
й дивиться в душі нам Спас...
Війнами ранені діти!
Сотні смертей, тяжкий путь,
станьте во бдєніі, люди!
Ранені хай же живуть!
В світле Різдво одягнуться,
ніби сорочки життя,
пітьмі від слова здригнутись,
слово молитви святе!