Якось млосно на душі, якось зимно,
І коти шкребуть на серці невпинно.
В голоові думки сумні, невеселі.
Ходить тиша по моїй по оселі...
П`ємо з тишею каву з цукерками.
Разом з нею зазираєм в люстерко ми.
В ньому бачимо долю цікаву -
Не сумну, а веселу, яскраву...
Ну, а поки ми з тишею разом
Варим борщ та готуємо зрази.
Вранці ми зустрічаємо сонце,
Що промінням стукоче в віконце.
І живемо твердою надією,
Що усе подолати зуміємо.
Сніг розтане, як ніч на світанку,
І здійсняться любі забаганки!
Тиша
© Copyright: Ирина Дзюкевич, 2018
Свидетельство о публикации №118011610342
Свидетельство о публикации №118011610342
Рецензии