Моя сива зозуля - моя рідна бабуля!..
Крізь бурління років я тебе не забула.
Твой очі - сумні, мудрі, добрі, веселі,
Твої руки натружені, лад у оселі...
Пам`ятаю твій шепіт вранці під образами,
Як в молитвах велику рідню рахувала,
Як прохала нам долі - жити щоб, не тужити.
Ми - онуки - зростали від молитов, мов квіти.
Чвс, як птах, пролетів... Тебе з нами немає.
Тільки поруч з собою я тебе відчуваю.
І здається, прокинусь, а твій шепіт лунає,
І молитва, як завжди, до небес відлітає...
Бабуся
© Copyright: Ирина Дзюкевич, 2018
Свидетельство о публикации №118011610151
Свидетельство о публикации №118011610151
Рецензии