Не питай: "Чому тут, а не вдома?"
"Чи вбивав ти людей?" - Катував.
"Чому очі заплющує втома?"
"Чи такої ти долі шукав?"
Сотні камер працюють невпинно,
Щоб тонути в студійній брехні.
Тільки люди тут гинуть невинні
Вже чомусь не на нашій війні.
"Тим" не знати, як пахнуть окопи,
Не клепати собі бліндажі.
Подуріли від тої Європи,
А ви бийтесь собі на межі.
Бідні діти, загублені долі,
Їх домівка - холодний підвал.
Цю війну вони вчимуть не в школі,
А сьогодні, під вибухів шквал.
Я не знаю, як жити потому,
Може ви мені, "друзі", скажіть:
"Чи вернуся живим я додому,
Та чи буду опісля я жить?"
Не питайте, чому я не вдома,
Чи вбивав я людей, катував,
Чому очі заплющує втома,
Чи такої я долі шукав ...
Не питай
© Copyright: Задоя Татьяна, 2018
Свидетельство о публикации №118011508821
Свидетельство о публикации №118011508821
Рецензии