Никола Вапцаров. Бай Iван

Никола Вапцаров
Бай Іван


Ми послухали Івана,
що наверз був нині сп’яна.
Чув себе, а може, й ні,
то наплів нам маячні.

Весь забруднений і грубий,
стукотять від страху зуби.
Вкрай наляканий, тому
важко мовити йому.

Він оговтавсь, як до хати
увійшов – та й ну казати:
– Боже, бачив я корів,
нині ж – я скажену стрів!

Не корова як корова,
а, треклята, двоголова!
Я стаю — й вона стає,
прощавай, життя моє!

Я побіг – вона так само,
з-під копит іскрить зірками,
вирла вп’яла й мука, знай,
дожене за мить – гай-гай!

Я упав – а ця рогата
намісила ребра, клята.
Ледве втік я від скотини!… –
Перервала тітка Кина:

– Намолов ти через край,
то проспись – скоріш лягай.
Не корова винувата,
винний ти, бо п’єш багато!

(переклад з болгарської -- Любов Цай)

***

Оригинал:

Никола Вапцаров
Бай Иван


Тази вечер бай Иван
върна се съвсем пиян.
И езикът му дебел
във устата се заплел.

Дрехите му с кал покрити,
от страх тракат му зъбите.
Толкоз е уплашен, че
«връв» не може да рече.

Посъвзе се той и вече
взе да фъфли, да пелтечи:
— Господи, помилуй нас,
бясна крава срещнах аз!

Не бе крава като крава,
а бе, пустата, двуглава!
Спра се аз, и тя се спира,
казах си: ще се умира!

Хукнах. Тя по мен — в петите
искрят нейните копита —
и с опулени очи
ме поглежда и мучи…

Паднах аз, и тя с рогата
ме намуши във ребрата.
Но нали пристигнах вече!… —
Стрина Кина го пресече:

— Твоята разбра се май,
току лягай и си трай.
Кравата не ти е крива,
ти си крив, че се напиваш!