з Живого - в живе

Поэзія - невмируща... Вона - жива, вона - від Живого і до живого. А вони кажуть: мертвому Богу
служите.

Ні! Наш Господь Поезія Жива. Творець воссоздав мільярди мільярдів , незчислиму кількість звуків,
повноводний океан поезії   слова і озвучив це слово нотою високого, нотою живої музики цілого
Всесвіту.

Кругом - все живе в Слові Найвидатного Поета й Найвеликого Композитора - Творця неба і землі і
всього
Всесвіту безмежного, незалежного, вільного в русі, завжди натхненного і працюючого. Він не має ні
єдиної долі секунди зупинки. і ніяка сила, та, що говорить  - Бог мертвий, не має влади над Всесвітом
Божої Поезії Ізначальної, яка тече з океана безмежного в джерельце наших душ,душі тих, хто подобіє
і образ! Подобіє і образ! Подобіє і образ Творця, Бога Єдиного в Троїці...
Поезія - невмируща... Вона в свій океан не впускає то, що шепоче - Бог мертвий... Вона відокремлена
безмежними просторами життя, яке не вбирає в себе слово - смерть, бо в Живого Бога
 мертвих нема.

Із Живого - в живе, із Живого - в Вічність Поезії Благоуханної, Поезії Немеркнучого Світла...
Немеркнучого...І коли ти, просто людина, людина! - впустила в душу, серце,свідомість ці благодатні
джерельця вільної живої поезії, то стаючи частиною океана Вселенського,ти добре розумієш
наставлення
Господа, Який каже - пиши! І перед тобою не списані листочки, які повинні писатись твоїм життям, яке -
один раз... Ти - образ і подобіє Творця... І як пиши?  Чи можеш писати,із руки зла, хижака взявши їжу?
Ні. Ти подобіє і образ Творця... Чи можеш ти, взявши ручку в руки, зупинитись на хвильку і не писати?

Ні. Бо ця зупинка,куди може проникнути зло, може бути трагічною... Не зупинитися,так як все в цьому
світі в вічному русі, так і ти, той хто пише поезію життя, в вічному русі і в день і в ночі... А він шепче -
ніч пекло... А ти йому у відповідь береш ручку, чистий аркуш паперу і пишеш: день і ніч в руслі життя,
і це русло ніколи до пекла не повернеться, тому що воно спокон віків направлено в благодатні долини
життя і спасіння високою поезією слова, високою поезією звука... І потім - вірш, пісня, проза. Але все
це являється живим! Вибух! Зло зриває мир! А чи зірве поезію писану твоїм трудом натхненним від
натхненного серця і безсмертної душі?  - Ні, не зірве... навіть вогонь від пожару війни , який твої
зошити спалив, не спалив поезії. Вогонь не служить нечистим, вогонь - для блага, це - сила, це то,
що потрібно людині для життя,  для  приготування їжі, для підігріву оселі, для праці підприємств,для
роботи електростанцій, і горять дрова, горить вугілля, що являється благом для людини, дарами із
Щедроі Длані Господньої, і цей вогонь,так потрібний для життя, не спалить твої зошити, не зупинить
тебе. Подивишся, а в печі війни лиш чорні обуглені листочки зошитів, а слово вирвалося з полум"я
і саме стало полум"яним, вільним, летить швидше швидкості світла,сягає найдальших куточків
Всесвіту,  і кругом несе вогонь життя, вогонь твого серця полум"яного і душі, яка горить незгасимим
полум"ям творчоі любові, горить незгасимим полум"ям слова живого! Це -  твій путь... Це потрібно
пройти...болить?  - так... А потім ти знову входиш в русло, своє русло поезії, і твориш... Тільки твоя
поезія і музика життя тепер повертаються на місце тих,не спалених злом війни , насиллям - сотнями,
тисячами інших творів твоїх і твого роду.  І ти уже не встигаєш на папір, отак, живим швидкокрилим
словом наче подихом повітря ти його посилаєш до Ніг Творця, в Його Святую Обитель Ясен Граду ,
Нескінченну Поезію Святого Невмирущого Світу , в Ясен Град, де нас знають, люблять,милують,
захищають Ті, хто знає цю злу силу ненависті, і знають, як її відокремити,спалити, не дати їй замутити
джерельця наших душ і сердець... Ніяка зла сущність не вживається в цьому океані життя і океані
слова полум"яного, який насичений любовію до Творця, до Святоі Троїці, до Матері Божої. Вчора було
свято, Успєніє Пресвятоі Богородиці і Пріснодіви Марії. Це сталось, жінка земна, яка пройшла стільки
тернистих доріжок життя, Яка одержала безліч  смертельних ран,Яка спасала Свого Сина і Бога від
насилля злих, із самого початку і до страшних днів Голгофи завжди була поруч. Вона не
витримувала... Падала... Господь знову вдихав в Неї життя і - піднімалась... Потім настав час Святого
Успєнія... І ця земна жінка і Богородиця Пресвятая в одному образі стала Царицею Неба і Землі. Стала
Всецарицею Вселенською... Проти ворога, древнього демона, грізная зброя - це Мати Божа, для нас -
Святая Швидка Допомога це - Мати Божа... Чи може цю Високу Поезію знищити змій? Чи може
поставити п"ятно свого зла у цей Безсмертний Потік Спасіння і Благородства? Ні. Він нічим своїм, ним
придбаним від смерті не торкнеться Живого, бо він сам - смерть. І Живодайні, Живоносні потоки життя
неспинні ідуть від Матінки Божої по всіх куточках землі, де ми призиваєм Її Пресвятеє ім"я Найвидатної
Поетеси Життя у своє життя, простої грішної людини яка нічого не має, крім власних немощів, для якої
Упованіє і Покрова - Мати Божа, Яка - Споконвічна, яка - із Споконвічності до нашого життя Своїм
Милосердям, Любовію, Натхненням і Радістю. Бо Вона радіє разом з нами, бо Вона плаче, коли горе
на поріг стало... І Свої молитви слізні до Господа возносить і Сама приходить на допомогу страждущим
дітям . Ця подія сталася! Стався Нерушимий Небесний Ієрусалим, Колиска Високої Поезії, оздобленої
в Високу Музику Життя. Стався! На чолі - Святая Троїця, Мати Божа... І більше ніж зірочок на небі   
Святих Отців і Матерів, Які були земними людьми а стали Святими Небожителями. і - Всесильне Військо

Ангелів там, во Ясен Граді. А тут, на землі,що тут? Тут - життя з того Життя. Тут допомога для того,хто
потребує, тут швидка допомога Ангела  Хранителя, Який Своїми Крилами Всесильними тебе зберігає
від ворога, і - до Господа, Матері Божої, до Святих відносить швидше звука твої молитви, поезію твого
серця... Потім з тобою нерозлучно пише твою поезію, і днем і вночі, і кожну мить, і це нікому, ніякій
злій силі не знищити. Не змінити!. Не стати злу над нашими душами, не послати смерті, живе - до
Живого в Нескінченне Слово Поезії Життя! Життя!
29. 08. 17р.