Ми два уламки...
Ми – два уламки в повені життя.
Зла хвиля в гострі скелі нас жбурляє.
В минуле вже немає вороття
Й майбутнього в уламків не буває.
Та все ж – пливем. Не дай нам Бог на дно.
А як болять розломи по живому…
Тобі без мене, мабуть, все одно,
Мені ж самій не подолати втому.
Цей вир підступний нашого буття:
Байдужість в нім, і зрада, і образи.
Ми – два уламки в повені життя…
Дай, Боже, виплисти і краще – разом! 06.01.2018
© Copyright: Наталья Бидненко, 2018
Свидетельство о публикации №118011407299
Свидетельство о публикации №118011407299
Рецензии
Дай Бог, аби разом. Дві споріднені душі - це сила. З пов.
Игорь Ярин 20.05.2021 20:30 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 20.05.2021 20:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.