Був день...
Був день і вечір щирих одкровень.
Десь вітер шарпав захололі ринви.
Душа ж притихла і – анітелень,
Лиш краплі слів вистукували ритми.
І билось серце зі словами в лад –
Лилася повість про любов і зраду.
І марив сонцем чорний голий сад,
Бо вже зима до рук прибрала владу.
А вечір слухав сповідей слова –
І танув лід, що ліг, було, на груди…
Розсудить ніч – вона завжди права –
Й ти потім скажеш: «Ми щасливі люди!»
07.01.2018
© Copyright: Наталья Бидненко, 2018
Свидетельство о публикации №118011407266
Свидетельство о публикации №118011407266
Рецензии