Под зонтиком Инна Гаврилова
Давно мы не гуляли под дождём,
как, помнишь, раньше - зонтик вместо крыши?
Дождь там один идёт, а мы вдвоём,
пусть в спину нам завистливо подышит.
Прижмусь к тебе бочком привычно...вдруг
плечо в твою подмышку ляжет пазлом...
Смеёмся, что опять не хватит рук,
и зонт держать, и обниматься разом.
И зонт над нами в пляске воду льёт
за ворот то тебе,то мне...
...Прекрасно!
Под зонтиком бродить ночь напролёт,
забыв, что дождь прошёл и в небе ясно...
Переклад мовою Віри Бондаренко
Давно ми не гуляли під дощем…
була нам парасолька замість даху.
Дощ там один, а ми удвох ідем,
нехай у спину, заздрячи, подиха.
Я притулюся боком звично: так
плече в твою пахву заляже пазлом…
Сміємося, що знов не стане рук -
нам парасоль тримать, в обіймах разом.
А він, чудний, у танці воду ллє
за комір і мені, й тобі...
...Прекрасно!
Під ним гуляти можна, кавалер,
забувши: дощ пройшов і в небі ясно...
Свидетельство о публикации №118011410855
Спасибо!
С теплом,
я
Ладомир Михайлов 16.01.2018 13:10 Заявить о нарушении