Но, терпеливая, прощаю Из Елены Каминской7

На На http://www.stihi.ru/2017/12/11/4514 

И впечатлительность, и нежность
В моей душе, и столь терпенья!
А муж в минуты раздраженья
Словами ранит, точно режет…

И без причины оскорбляет,
А то – за дело (так бывает),
Как будто мчит своим трамваем,
Гудит, звенит, не отдыхая.

Но, терпеливая, прощаю,
Хотя устала я ужасно!
Горит лицо малиной красной…
А остываю вместе с чаем…

Холодный он, совсем безвкусный…
Могу ли мстить? На ноготочек…
Как закипаешь, сразу хочешь
Всё разорвать – пылают чувства…

Но дальше – нет! Любви границу
Не перейти мне, терпеливой,
И гнев стихает горделивый…
Надежда: больше не случится?

Жена, возможно, рукавица,
За пояс скрытая навечно?
Но если с нею, точно с вещью,
Терпенье – прочь! Она – зарница!

И потому супруг не должен
Подругу верную тиранить.
Тогда он быть главою сможет.
Любовью, нежностью – не ранят!

       15.12.2017

Терпляча любить...
Я у душі вразлива, ніжна,
Та ще й терпіння - не відняти…
А той господар, що у хаті
Слова кидає, наче ріже…

Як ображає без причини,
А чи з причини (всяк буває),
То ніби мчить своїм трамваєм,
Гуде, дзвенить, не відпочине…

Терпляча любить, пробачає!
Хоча й набрид масаж сідничний,
Бо щічки сяють полунично…
А вистигаю разом  з чаєм…

Холодний він чомусь не п’ється…
Чи мстивість є в мені? На нігтик…
Як закипаю:  гострі кігті
Деруть, шматують все до серця…

А далі – ні! Межу з кохання
Не перейти душі терплячій,
І десь ховається звірячість…
Надія є, що так востаннє?

Можливо, жінка – рукавиця,
За пасок вкладена навічно?
Коли її рівняють з річчю,
З терпіння стане блискавиця!

Тож є межа і чоловіча,
Яку не слід переступати,
Щоб йти господарем до хати.
Любов, повага - не калічать!