Прости мне, мамочка! Из Марго Метелецкой

На http://www.stihi.ru/2017/12/11/8082

С годами видится ясней
И совесть мне напоминает,
Что я тогда была не с ней…
Прости мне, мамочка родная!

О, сколько лет прошло напрасно,
Что от тебя жила вдали!
И целовала я нечасто
Больные рученьки твои.

Не исповедавшись, ушла –
В венках, печалится могила…
Прости, что в хлопотах, делах
С тобою мало говорила.

Все сожаления теперь
Так запоздали! Понимая,
Жалею, мучаюсь, поверь!
Прости грехи мои, родная!

Пою Акафист вновь и вновь.
И с каждым днём понятно снова,
Хоть стала бабушкой давно,
В душе ребёнком быть готова.

Не возвратить! Не с нами ты –
Перенеслась в святую вечность…
Прости же, мамочка, прости!
Теперь на небе наша встреча…
       13.12.2017

Прости, матусенько, прости
   Уже дається вік взнаки...
     І совість до стіни приперла -
     Прости , матусю, що таки
     Не на моїх руках померла.

     О, скільки літ прогайнувала,
     Поки жила ти на землі !
     Прости, що рідко цілувала
     Я ручки зболені твої !

     Від нас без сповіді пішла -
     Сумує у вінках могила...
     Прости, що часу не знайшла -
     З тобою мало говорила.

     Усі печалі та жалі -
     Так ними в гіркоті журюся -
     Гріхи великі і малі
     Ти відпусти мені , матусю !

     Акафіст почитаю я ,
     Коли нова приплине днина...
     Хоч бабця вже , але твоя
     Ще у душі мала дитина.

     Земні попалено мости -
     Тобі не стану у потребі...
     Прости, матусенько , прости ! -
     Тепер...зустрінемось на небі...