Рідненька матінка, матуся
Дитинства пристанню була.
Туди я вже не повернуся,
Несуть обпалені крила...
І з бантиками дві косички.
Бабусин "яблуневий спас"...
З'їжджались братики й сестрички,
Був Рай, скажу вам без прикрас.
Це все минуло, ліс зрубали,
Забрали річку багачі,
Хатинку продали обслузі.
Цей рай забрали, - хоч кричи!
Продали фабрики й заводи,
Спустошують садки й поля.
Ще балансує так, на грані,
Вся наша предківська земля.
Розгублені, збіднілі люди.
а чи радіть, чи бідувать?!
До Бога з чим іти ми бідем?
Хіба що рани ятрувать!
Та є надія на життя,
Що буде все в нас допуття!
По краплі ми росу збираєм
І один одного зціляєм!..
***
© Copyright: Арина Колобова, 2018
Свидетельство о публикации №118011308739
Свидетельство о публикации №118011308739
Рецензии
