Стоїть хатина край села...
Замок в іржі –давно порожня.
Тополя крила підняла,
Аби помітив подорожній.
До двору заросли сліди -
І постарішала оселя.
Самотні відра без води,
Застиглі вікна, невеселі.
А на городі, мов колись,
Готують соняхи насіння,
Гілки сливові розляглись,
На бузину – красу осінню.
Буває, довго сірий дощ,
У двері стукає сердито:
Мо повернувся хто із прощ?
Та вітер дме несамовито.
Стоїть хатина край села...
Cтоiть хатина
© Copyright: Виталий Меланич, 2018
Свидетельство о публикации №118011206946
Свидетельство о публикации №118011206946
Рецензии