О п'ятій ранку я обіймаю схід сонця,
на вулиці темно й дує холодний вітер,
припадаючи сонним обличчям до рами віконця,
Малюю твоє ім'я із сплетіння літер.
Небо рожеве, ніч поступається ранку,
я наодинці з думками, які не привітні,
Ніхто ніколи не бачив такого світанку ,
А я захворіла тобою в минулому квітні..
Тому я не сплю вже майже чотири ночі,
слід тільки прикрити очі на п'ять хвилин:
Я бачу тебе. НАВІТЬ ЯКЩО Я НЕ ХОЧУ!
Такий ідеальний... немов з старовинних картин.
Ось новий день стирає із неба зірки,
я почуваюсь ніяк, напевно нейтрально
Знаєш, любий, яка б не була лицемірка,
я завжди з тобою сміялася натурально.
Твій запах хронічно заповнив мОю свідомість
твій голос -шизофренія, звучить у думках
Нехай істеричка, ревнива ,скандальна,
натомість
втратить тебе - найбільший жахливий страх.
Бессонница
© Copyright: Дарья Дробаха, 2018
Свидетельство о публикации №118011201110
Свидетельство о публикации №118011201110
Рецензии