Самым близким людям

Літо цинічно дмухало мені в спину,
А осінь сміялася голосно, прямо в обличчя,
здається, ще трохи і я від самотності згину,
але ,нідочого тут зараз усі пусторіччя.

Все що для мене рідне - зараз не поруч,
я зараз зовсім не там де повинна бути. ,
І часто болить у грудях, внизу, ліворуч,
Та хочеться час негайно назад  повернути.

Я зовсім одна у цьому великому місті,
І в мене нема розуміння, опори й підтримки ,
А все що гріло б мене - за кілОметрів двісті,
Чотири години й як мінімум три зупинки.

А вдома ,напевно, як завжди спокійно й тихо,
По рідному дуже ,і пахне смачною їжею,
Комфортно і тепло, ніколи не знайде лихо,
І хочеться бути найкращою, а не гіршою.

Я в голос кричала про самостійне життя,
А зараз годинами плачу і хочу додому  ,
Вибачте,рідні,настав той час каяття,
я хочу до вас, та зняти моральну втому.

Багато казала того, чого не потрібно,
а зараз за це страждаю ,мучає совість,
Вибачте, любі це булО низько і дрібно,
Така ось склалася в мене печальна повість.

Сумую за вами і бачу вас в своїх снах,
Всі разом. Вечеря, великий накритий стіл.
і прокидаючись в мене зриває дах,
від ненависних до болю чОтирьох стін.

Окремо для мами я хочу сказати одне,
Рідніше за тебе немає у світі людини,
Моя рідна матусю, благаю, пробач мене,
За хамство моє, й не потрібні сварОк години.

Й для моєї маленької копії є слова :
я дуже кохаю тебе, моя рибка,
Пам'ятай про одне, допоки я є жива,
В тебе буде надійна опора й підтримка.

Для батька, я також знайду кілька фраз ,
Не можу його обділити такою хвилиною:
пробач за безсонні ночі, що бУли не раз,
я для тебе назавжди буду  дитиною.

Бабусі і тітці сказати я можу багато,
ви в мене одні, я завжди це знатиму,
 Плекали мене, не меньше ніж мама й тато,
І я все життя  про це пам'ятатиму .