Лето. Лидия Скрипка

"ЛIТО"

Джмелі рудаві в конюшині
новій вклоняються добі.
Почуй, як щебети пташині
невільно будять кров в тобі.

Збирає роси ранок в жмені
і розсіває в шир полів,
Щоб вільно дихали легені
святої матінки землі.

Спинилось сонечко зеніті,
проміння бавиться в воді.
Відчуй, як хороше у літі
душі, одвічно молодій.

Схилився полудень на трави,
лишає всюди теплий слід.
Глянь, зарум'янились заграви,
готують днину у політ.

Співає вечір цвіркунами,
знов роси падають в траву.
Повітря терпко пахне снами.
А я не сплю, а я – живу!

Купаюсь в місячнім промінні,
змиваю втому із душі.
Й комусь в живому безгомінні
пишу до досвітку вірші.
-------------------
«Лето» Лидия Скрипка

Шмели уж кланяются новой
В зелёном клевере поре.
Послушай птичью песнь и слово –
По венам кровь бежит скорей.

Рассвет росу сбирает в жмени
И сеет их на ширь полей,
Чтоб в буйстве ржи или ячменя
Дышала грудь Земли полней.

Склонилось солнышко к зениту,
И луч играет на воде,
Душой мы с этим летом слиты,
И молодость души – везде.

А полдень падает на траву,
Везде оставив тёплый след,
И зарево горит по праву:
Готовит этот день в полет.

А вечера поют сверчками,
Вновь росы падают в траву,
И ветер терпко пахнет снами,
А я не сплю, а я – живу!

Купаюсь в лунном светлом блеске,
Гоню усталость из души.
Ни звука. На воде – ни плеска,
И мне Господь сказал: «Пиши!» (10.01.2018)