Kленова вiра

Стоять Берізонька і Клен.
Така собі подружня пара…
Захтіла Осінь гобелен.
І в Світ послала Аватара.

Щоб зодягнув на власний хист
Березу, клен та й явір.
Розфарбував усенький ліс,
Сосну й ялину лиш зоставив.

«Нова основа для картин…
Це золотисте світло Бога!
Та поспішай уже, кретин!
Геть зелень Літа всю під ноги!»

І Аватар летів чимдужч,
Давав свої накази.
Все вкрилось золотом крізь пущ.
Все стало золотим відразу!

Береза думала: «Це все.
Я дожила, напевно, віку.»
Й кидала серце золоте
В листочку кожнім… Чоловіку.

А Клен – долоні опустив
Щоб лиш сердечка ті зібрати…
Щоб… кожне! Щоб не пропустив.
Бо це ж його царівни шати!

Лежить червона п’ятірня…
На ній серця Берізки…
Чи ж взяв ти віри хоч з зерня?
Щоб смакувати в весну… слізки?

Течуть в людини сльози ниць,
А у дерев – угору!
Світ має безліч таємниць…
Але як віриш – зрушиш гору.

Так Клен зробив. Наніс клеймо
На того злого Аватара.
Й сказав: «Кохана, не вмремо!
Бо ми – безсмертна пара.

Прийде Весна і оживе
Усе що холод знищив.
Я твердо вірю у Нове!
Бо прийде той, хто Вищий!

Очистить сік новий застій,
Оживить ствердлі жили.
І лист проб’ється молодий,
І в тіло ввійдуть світлі сили!

Та й навіть Осінь змінить план!
Плодами Землю в пору скрасить.
А Аватар зніме жупан
І злоби полум’я погасить.

Тапетум тканний, золотий, –
Мінливий витвір лише!
Зима дається нам для мрій,
Щоб весну стріли щасливіше!

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2018
09.01.2018
18:18
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.