дивись на хвилі замшево ласкаві,
хіба не бачиш їх падіння до небес?
і кожен раз вони страждають у пожарі,
пожарі моря, що плетінням є словес.
і хвилі б‘ються, і кричать, і плачуть сміхом,
тим самим, що в чайок покрали уночі.
і лихом, друже, гострим довгим лихом,
карають з піни квіти на плечі.
дивись на їх запал піднятися невпинний,
вони творці крізь віщий «смутен сон».
красою вод орудують глибинно,
візьми у них незламності закон.
дивись на хвилі замшево ласкаві.
вони у світ привносять моря вічний культ,
себе сприймая сутністю забави,
встають з безодні, знов щоб потонуть.
По.
Незламн сть
© Copyright: Олененок По, 2018
Свидетельство о публикации №118011002635
Свидетельство о публикации №118011002635
Рецензии