Веде нас доля дивними шляхами,
Крізь хащі суму й радощів сади.
Здається іноді, що все оте не з нами,
Прямуємо не з тими, не туди...
Пнемося так, що аж в очах темніє -
Пекельні сходи чи ведуть у рай?..
Життя кипить - а серце кам"яніє,
Саджаєм жито, а росте курай...
Торуємо, бува, чужі стежини,
За звичкою чи з хибного страху.
Та щось незриме рік за роком гине
В душі, яка лишилась без шляху...
Та ще є час, щоби зцілити душу,
Змінити долю і обрати шлях,
Щоб зважити одвічні "хочу" й "мушу"
І припинити танці на граблях.
Веде нас доля дивними шляхами
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118011001038
Свидетельство о публикации №118011001038
Рецензии